Осінній дощ журби налив...
Осінній дощ журби налив
І холодом у вікна дише,
Та для тепла не треба слів,
Достатньо коцику і тиші.
Думки одвічні та ясні
Нехай лежать між подушками,
Хай тішить пляцок запашний
Із соковитими грушками.
Хай тихо серце дріботить,
Нехай вода на підвіконнях,
Якщо є життєдайна мить
І філіжанка у долонях.
Отзывы
Лиа Миа17.09.2017
аж за душу бере, так файно! )
Элис17.09.2017
Гарно, Сашко, душевно.
