Осінній дощ журби налив...

Осінній дощ журби налив

І холодом у вікна дише,

Та для тепла не треба слів,

Достатньо коцику і тиші.

Думки одвічні та ясні

Нехай лежать між подушками,

Хай тішить пляцок запашний

Із соковитими грушками.

Хай тихо серце дріботить,

Нехай вода на підвіконнях,

Якщо є життєдайна мить

І філіжанка у долонях.