Так никто не любил

Так никто не любил. Через тысячи лет

Накрывает любовь, как цунами,

В этот день расцветает весна на земле,

И земля восхищает цветами…

 

Дышит тихо, и в синее небо она

Тянет к звездам, сияющим, руки.

В этот день на земле расцветает весна.

В дрожь бросает от сладостной муки…

 

Вянет сердце мое от счастливых очей,

Что в тумане горят надомною.

В венах кровь разлилась, как бурлящий ручей,

Словно пахнет она лебедою…

 

Эй, вы ясные звезды, тихоня- луна,

Где вы больше любви увидали?

Я сорву Орион золотого руна,

Я поэт, чьи работы из стали…

 

Так никто не любил. Через тысячи лет

Накрывает любовь, как цунами,

В этот день расцветает весна на земле,

И земля восхищает цветами. ..

 

Дышит тихо, и в синее небо она

Тянет к звездам, сияющим, руки.

В этот день на земле расцветает весна.

В дрожь бросает от сладостной муки…

 

***********************************************

 

Володимир Сосюра

 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

 

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки...

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки...

 

В'яне серце моє од щасливих очей,

що горять в тумані наді мною...

Розливається кров і по жилах тече,

ніби пахне вона лободою...

 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання?..

Я для неї зірву Оріон золотий,

я - поет робітничої рані...

 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

 

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки...

В день такий на землі розцвітає весна

і тремтить од солодкої муки...

 

1922р