Плащ беседует с зонтом

Водит осень хороводы

Под мелодию дождей,

На прогулку дружно ходят

Стайки зонтиков, плащей.

 

Под дождем, как англичане,

Плащ беседует с зонтом,

Долго жили мы в чулане,

Темном, пыльном и пустом.

 

Осень прибыла в туманах,

Задождило в небесах,

Нас, любимых и желанных,

Снова носят на руках…

 

Вынесли вердикт ненастью

Дружно зонтики, плащи,

Нет на свете больше счастья,

Чем когда идут дожди!

 

Водить осінь хороводи,

Під мелодію дощів

На прогулянку виходять

Парасолі і плащі.

Там розмову парасолі

Із плащами завели:

«Ах, як довго у неволі,

У темниці ми були.

Та вернулися тумани, задощило в небесах, —

І ми знову у пошані,

Знов нас носять на руках…»

І прийшли тоді до згоди парасолі і плащі,

Що найбільша насолода —

Це коли ідуть дощі.

(Анатолій Качан)