Люблю весну, да кто ее не любит

Люблю весну, да кто ее не любит,

Вся наша жизнь цветет, как пышный сад,

И как во сне бормочут листья- губы,

И шлют цветы сладчайший аромат.

 

Люблю весну, когда разлиты реки,

Когда от счастья плачет соловей,

Заглядывает солнышко под веки,

И тишина задумчивых аллей…

 

Люблю, когда луна бредет по травам,

И белит домики, скользя лучом своим,

Ей пригубить тепло ночей по нраву,

А по лугам плывет туманов дым…

 

Весна одела в зелень ветви дуба,

Уже курлычут в небе журавли,

Люблю весну, да кто ее не любит,

Восторг чудесной, радостной земли!

 

*****************************************

Володимир Сосюра

 

Люблю весну, та хто її не любить,

Коли життя цвіте, як пишний сад.

І, мов у сні, шепочуть листя губи,

І квіти шлють солодкий аромат.

 

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,

Коли рида од щастя соловей

І заглядає сонце під повіки

У тишині задуманих алей...

 

Люблю, коли блукає місяць в травах,

Хатини білить променем своїм

І п'є тепло ночей ласкавих,

А на лугах пливе туманів дим...

 

Весна вдягла у зелень віти в дуба,

уже курличуть в небі журавлі.

Люблю весну, та хто її не любить

на цій чудесній, радісній землі!

 

1950