Я знову загубив від сну відмичку...
Я знову загубив від сну відмичку,
Шукав її на ліжку, та дарма,
За вікнами дзвеніла електричка,
І місяць сіяв зорі жартома.
У голові тлумилися без крику,
Під тупотіння витончених ніг,
Кудлаті вівці, що не знали ліку
Та випасались на думках моїх.
Одна, маленька, лізла межі очі,
Компанію хотіла говірку,
І я лежав, і намагався ночі
Придумати причину хоч яку.
