Я гріх вчинив… Я визнаю провину...

Я гріх вчинив… Я визнаю провину

Перед людьми. І Богом. І собою.

Загорнутий у думки мішковину

Стою перед великою юрбою.

Вона тече. Вона не знає краю.

Брудна, мов відпрацьована олія.

Їй що мій гріх? Юрба своїх не знає,

І суті каяття не розуміє.