Намистини Всесвіту
Яшми теплої дивні малюнки,
бачу я крізь мереживо хмар.
Роздивлюся я всі візерунки-
з самоцвітів небесний вівтар.
На хвилинку , даровану Богом,
Зможу я зазирнуть в дивний світ.
Здасться Всесвіт чарівним чертогом,
Де планети і Сонця зеніт.
На хвилину між зараз і після
Я на мить пробіжу в небокрай.
Намистиною стану в намисті,
Я побачу омріяний рай.
А життя-то найтоншая нитка!
Майстер вибрав без ліку перлин...
Час сплива, ніби тиха лебідка,
У прикрасах з людських намистин...
Намистинкою Всесвіту стану
Я у долі-майстрині в руках.
Чи введе вона душу в оману?
Чи моїм сподіванням вже крах?
Хто милується душ тих намистом,
Що в неспокої в Світі живуть?
Долі кружать в танку променистім-
Всесвіт знайде їх місце і суть.
Графіка автора
