Чорнобривцева осінь

Чорнобривцева осінь зітхає:

Вранці холодно, яблука з віт

Так вже зверхньо на нас поглядають,

Ніс ховає у муфточку кіт.

Ми зневірились в ясную днину

Розкіш літа відчути потай.

І одну лиш привітну годину

Сонце пестить замріяний гай.

Дні коротшають, а чорнобривці

Бережуть кучеряву красу.

На строкатій духмяній голівці

Ще гойдають останню осу.

 

Графіка автора