Чорнобривцева осінь
Чорнобривцева осінь зітхає:
Вранці холодно, яблука з віт
Так вже зверхньо на нас поглядають,
Ніс ховає у муфточку кіт.
Ми зневірились в ясную днину
Розкіш літа відчути потай.
І одну лиш привітну годину
Сонце пестить замріяний гай.
Дні коротшають, а чорнобривці
Бережуть кучеряву красу.
На строкатій духмяній голівці
Ще гойдають останню осу.
Графіка автора
Отзывы
Воскобойник Алёна03.09.2017
оса,ка последний русский) помните, в гардемаринах?
Vysochynska Nataliia03.09.2017
Отож)))
Юлия Рубцова17.09.2017
Demoiselle, щиро дякую! Це неймовірно - зустріти у сьогоденні класичний вірш, вартий того, щоб його вивчали напам`ять.
Vysochynska Nataliia17.09.2017
Дякую:-)Але поки його напам'ять вчить лише мій син.Є такі вірші до кожного свята, щоб дитина мала змогу в такий спосіб прорекламувати свою матусю:-)
Юлия Рубцова17.09.2017
Бажаю успіхів малому і Вам, звісно! У Вас неабияке почуття гумору ;)
Насправді, дякю ще й за те, что вперше за багато років, мабуть за школи ще, я маю змогу та бажання спілкуватися на українській, але ще важливіше - читати вірши на українській.
Vysochynska Nataliia17.09.2017
Головне-бажання)))Дякую Вам за теплі відгуки)))Зазирайте на вогник))
Юлия Рубцова17.09.2017
Обов`язково! Ви теж!)
Vysochynska Nataliia17.09.2017
Неодмінно!)))
Анна Стефани 218.01.2018
Проникливі вірші!!!
Vysochynska Nataliia19.01.2018
Дякую!))
