Не треба ...

Не треба ...
Не треба запізнілих покаянь,
І сповіді не треба.
Все пізнано і випито від інь до янь,
Тумани розчинились в небі.
 
Від сонця спека і жара,
Від нього ж холод і морози...
Злетіла з дерева кора,
Ропа на спомині про сльози.
 
Невічність світу - істина стара,
Нема назад вертання...
Душевних спогадів пора,
Не пояснити хвилювання.
 
Але ще мушу я вдихнути,
Хоч манить вічності пітьма...
Забути все, забути
І вірити що було не дарма.