Не о любви (перевод с укр.)

Холодный листопад. Свежи седые пряди дыма.

Сурьма заката над волнами разлилась.

И город проклятый, как в день паденья Рима,

Под аметистами небес утратил власть.

А край Родной, он где-то там, далече,

Где стройные соборы спят в снегах,

Златые купола при лунном свете

Горят как триединства божий знак.

Услышав детский гомон, воскресаешь.

Быть может, ненадолго, как всегда…

А поиск избранных народов, как ты знаешь,

Не принесёт желанного плода!

Всё суета сует, и плод бессонниц

Ночь с одиночеством сплетает и хранит.

И нерастраченная нежность в звуке звонниц

Не о любви, о смерти говорит…

 

Кость Москалец

холодний падолист вологі пасма диму

сурма над водами проклятими і міст

далеко в небі сяє аметист

розкішного утраченого риму

далеко рідний край стрункі його собори

і сніг далеко - чистий золотий

і триєдине втілення мети

і вічні голоси дітей знадвору

ти знов поквапився воскреснути - і от

заранні пошуки добірного народу

не принесли сподіваного плоду

побільшивши число земних марнот

що ж виплекай безсоння і святкуй

сяку-таку нікомуненалежність

і збережи невитрачену ніжність

очікуючи смерть свою гірку