Вечірній вітер спокій клав на плечі...
Вечірній вітер спокій клав на плечі
І сонце з неба виганяв руде,
На дворі чимось бавилась малеча,
Що котеня лякалося худе.
Смалив якійсь заблуда папіроску
З таким апломбом, наче він був цар,
Та в погляді його не було лоску
І віддавав плебейством перегар.
Трусились з перепою щоки сині
(нещасний самогонний сомельє…)
Подайте трохи хліба сиротині.
Але не гроші. Гроші він проп’є.
