Щастячко
Агов! Чи є люди у хаті?
Дорослі. Маленькі. Усі.
А можна до вас завітати?
Що, можна? Велике мерсі.
Хоча тут у вас тіснувато,
Та це не завадить мені,
Я місця займу небагато,
Ще вистачить вашій рідні.
Присяду на лавку тихенько,
Торбинку свою розкладу,
Ось світло, ось думка легенька,
Ось жадане слово в меду.
Тепер оминуть вас спокуси,
А з ними розлуки та зло,
Тому що я Щастячком звуся,
Пробачте, що довго так йшло.
(малюнок Ніно Чакветадзе)
