Лист незнайомцю 28.07.17
28.07.17
Оla! Мій добрий перехожий. Пишу тобі з сонячної Португалії... Країна скандинавів та іспанців в одній сутності. Про що мовчать португальці, знає, напевно, тільки Атлантичний океан. Може тому він такий холодний, адже, приховуючи стільки людських секретів, не можеш зігрітися, отримати тепло. Зазвичай люди мовчать, коли їм важко, коли щось крає їх серце. В Іспанії, що зовсім поруч, океан тепліший, як море. Люди ж відкриті та запальні, мова емоційна, нестримна, наче у них немає часу й вони поспішають жити. Мені особисто імпонують іспанці, себто "люди життя" для мене. Цього вечора думаю про людські почуття та турботи. Мої власні змішані в коктейль суму, цікавості, закоханості та очікування. Перебуваючи тут, я зрозуміла, що більшості людей однаково на чужі почуття. Вони знаходяться у своєму світі, що захоплює їх найбільше, як танець - у кожного особливий. Навіть спілкуючись з багатьма людьми, відчуваєш, наче ти, як той океан, сприймаєш вдосталь, але позитиву - мізерна кількість. Ця земля надихає на пошук: себе, відповідей, почуттів, різних історій, романтики, чогось фантастичного та ефімерного. Ким би ти хотів бути, незнайомцю? Темпераментний, що має хист висловлювати свою думку палко, наче добувати вогонь, іспанець, чи чуттєвий та звабливий, гострий, солено-солодкий, пекучий італієць? Перевага італійців в неперевершеному вмінні готувати, з цим не погодився б хіба що француз. До речі, дуже романтичні особи. Не даремно саме у французів було найбурхливіше монарше правління, що сягає 15 століть. Варто відмітити, мистецтво теж французи розвинули й подарували світу: балет, шансон, кіно, - все це Франція, мій друже. Напевно, немає на небі стільки зірок, як думок в моїй голові. Магія є у кожного місця , та чи стане вона тобі рідною, ось у чому питання. Якщо б я жила в епоху Відродження, то це була б Флоренція. Ми в двадцять першому столітті, де мало хто читає Данте, або Шекспіра. Чому? Адже технології зробили доступним майже все, тільки бери. Вседозволеність та простота здобуття інформації зробила людей лінивими. Так-так! Їм більше не треба чекати, або шукати книги, з жадобою читати, ніби припадаючи до холодного джерела в спеку, наче вдихнути свіжого повітря під час штилю. А як гадаєш ти? Прогрес це, чи регрес? Що для тебе зараз є ковтком свіжого повітря? Португалія, океан, роздуми. Варто тільки заплющити очі й ти летиш. Океан здіймає хвилі, вітер - твої крила. Заплющ очі! Про що ти думаєш? Що відчуваєш? Хто ти? Посміхнися, адже ми усі уміємо літати, чи не так?
З повагою К.К.
