Коли знаєш, що дні будуть віддані зливам...

Коли знаєш, що дні будуть віддані зливам...
Коли знаєш, що дні будуть віддані зливам,
Тим, що загадки пишуть кругами по сивій воді,
То хочеться бути хоч трохи щасливим,
Та не творити причин для таємної сповіді.
Бути людиною, в усіх її позитивних значеннях,
Тішитись хмарами, вітром і навіть калюжами,
І більш не просити в самого себе пробачення
(явна ознака охриплого серця одужання).
Погляди давні змінити, набридлі локації
(сенсу й нового у них вже нема ані крихти),
Вийти із тіні порожньої цивілізації,
Зменшити крок і нікуди ніколи не бігти.
Визнати долю із шармом її еклектичності,
Не воювати із тими, хто всівся на небі,
І залишити з минулого дрібку дотичності
До тихої осені слова і, неодмінно, до тебе.