Гоша
Під домом пожовкле листя,
Бабуся годує котів,
В кімнаті немає місця.
І як би я не хотів
Привести тебе додому,
Навряд чи це в мене вийде,
Бо ногу хапає судома,
А скоро і батько прийде.
Фізично недосконалий,
Вважай, майже каліка.
Змінив холсти на мурали,
Як Еріка на Мамаріка.
Хоча це одразу й не видно,
Але я на нього схожий.
Так кров закипає рідна,
Коли бачу вас із Гошею.
Ви часто гуляєте разом,
Хоча він тобі і не пара.
Як тільки побачу, одразу
Цілуєтесь на тротуарах.
Тож я на світанку під домом
Його підстеріг ненароком.
Хапали невчасно судоми,
Та я підкрадався боком.
Як тільки побачив Гошу, -
Одразу поліз руками.
Він вичавив лише: “Прошу?”
А я бив його кулаками.
Недовго ця стійка тривала,
Ми з ним перейшли у партер.
Як з татового мурала,
На мене дивився Гомер.
У Гоші тут шансів немає,
У мене, напроти, - всі.
Його вже судоми хапають.
Я згадую UFC.
Submission проводжу вдалий,
А Гоша кричить: “За що?!”
Кажу: “Капітально дістало,
Що ти забираєш любов.
Любов мою вічну, єдину,
Кохання, всі почуття,
Бо в тебе до неї тваринні
Бажання і відчуття!”
Невдовзі насупилось небо.
Я зліз з нього і поскакав
Додому. Сьогодні нам треба
Завершити татів мурал.
Бабуся одна розгрібає
Під домом пожовкле листя,
Літають як чайки трамваї.
Чому саме так, не знаю,
Та шкірою відчуваю,
Сьогодні насниться Христя.
