Гоша

Під домом пожовкле листя,

Бабуся годує котів,

В кімнаті немає місця.

І як би я не хотів

Привести тебе додому,

Навряд чи це в мене вийде,

Бо ногу хапає судома,

А скоро і батько прийде.

Фізично недосконалий,

Вважай, майже каліка.

Змінив холсти на мурали,

Як Еріка на Мамаріка.

Хоча це одразу й не видно,

Але я на нього схожий.

Так кров закипає рідна,

Коли бачу вас із Гошею.

Ви часто гуляєте разом,

Хоча він тобі і не пара.

Як тільки побачу, одразу

Цілуєтесь на тротуарах.

 

Тож я на світанку під домом

Його підстеріг ненароком.

Хапали невчасно судоми,

Та я підкрадався боком.

Як тільки побачив Гошу, -

Одразу поліз руками.

Він вичавив лише: “Прошу?”

А я бив його кулаками.

Недовго ця стійка тривала,

Ми з ним перейшли у партер.

Як з татового мурала,

На мене дивився Гомер.

У Гоші тут шансів немає,

У мене, напроти, - всі.

Його вже судоми хапають.

Я згадую UFC.

Submission проводжу вдалий,

А Гоша кричить: “За що?!”

Кажу: “Капітально дістало,

Що ти забираєш любов.

Любов мою вічну, єдину,

Кохання, всі почуття,

Бо в тебе до неї тваринні

Бажання і відчуття!”

Невдовзі насупилось небо.

Я зліз з нього і поскакав

Додому. Сьогодні нам треба

Завершити татів мурал.

 

Бабуся одна розгрібає

Під домом пожовкле листя,

Літають як чайки трамваї.

Чому саме так, не знаю,

Та шкірою відчуваю,

Сьогодні насниться Христя.