Темно
Темно, темно, темно на душі.
Може од того, що самотність, може - ні.
Може од того, що шлях хоч і не на чужині,
Але ж сплетений немовби в покарання мені.
Очі сумні… Пролітає: “Привіт”
Серце пусте… Декілька літ я шукав лише те,
За що варто пожити було б
(а не вмерти, як волілось тоді!).
Землиця, до речі, горить у крові.
Та ми збудувати майбутнє спішим,
Особливо не замислюючись над “тим” і “оцим”.
На теплих руках сплять герої в труні.
Темно, темно, темно на душі.
“Од всякої скверни очисти нас, Боже”
Негоже ногами на совість ставати.
Негоже брехати, що є щось в душі,
Коли ж там анічогісінько немає.
Була вона. Тепер немає.
Любов була, лише одна любов.
Тепер душа пуста. Страждання ж, - чорнозем.
На нім вірші ростуть. Святковий день,
Та темно, темно, темно на моїй душі.
