Темно

Темно, темно, темно на душі.

Може од того, що самотність, може - ні.

Може од того, що шлях хоч і не на чужині,

Але ж сплетений немовби в покарання мені.

Очі сумні… Пролітає: “Привіт”

Серце пусте… Декілька літ я шукав лише те,

За що варто пожити було б

(а не вмерти, як волілось тоді!).

Землиця, до речі, горить у крові.

Та ми збудувати майбутнє спішим,

Особливо не замислюючись над “тим” і “оцим”.

На теплих руках сплять герої в труні.

Темно, темно, темно на душі.

“Од всякої скверни очисти нас, Боже”

Негоже ногами на совість ставати.

Негоже брехати, що є щось в душі,

Коли ж там анічогісінько немає.

Була вона. Тепер немає.

Любов була, лише одна любов.

Тепер душа пуста. Страждання ж, - чорнозем.

На нім вірші ростуть. Святковий день,

Та темно, темно, темно на моїй душі.