Людям дякую і Богу...

Людям дякую і Богу,

Що пишу свої вірші,

В них найшов свою дорогу

І що думи не грішні...

 

Що чарівна рідна мова,

Наче Пісня солов'я,

Ніжний смуток смерековий,

Та величне ще ім'я...

 

Володію незбагненним

Та дарую всім рядки,

Вдовольняюся буденним,

Сивина ввійшла в роки...

 

Та казки всі пам'ятаю,

Що читали ще батьки,

Бо без них не буде раю,

Не розквітнуть васильки.

 

Не розквітнуть сади, доля

І коханої вуста,

Є на все Господня воля

І вона мені свята:

 

Все душею відчувати,

Ніжно пестити слова,

Наче матінка плекати,

Бо вони, як немовля.

 

Дати Віру і Надію,

Надихати на Любов.

З кожним віршем молодію

І вирує моя кров!

 

 

П.В.М. 27.07.2017г