Кохання в нас...
Кохання в нас, в обіймах, поцілунках,
Із ними нам і затишно душі,
Живе в рядках, казкових візерунках,
У літньому, теплому дощі...
Бо дотик так хвилює, накриває,
Чарує незбагненно кожна мить,
Так хочеться і серце ще жадає,
Нехай вона солодка нас п'янить...
Там за лаштунками лишаємо ми роки
І зорі відкривають дивний шлях,
Несуть туди щасливі ці потоки
Та ніжність, що чекає на вустах...
П.В.М. 27.07.2017г.
Отзывы
Доминика27.07.2017
Вітаю каханне!
Прохода Владимир27.07.2017
Щиро дякую!!!
teacher_history27.07.2017
Нежно до невозможности! Большое спасибо, Володя , за стих! Скоро выучу
украинскую мову, чтоб беспрепятственно читать твои прекрасные стихи)))))))))
Прохода Владимир27.07.2017
Спасибо, Вам за тепло Ваших слов, Любовь к мове и небезразличие к моим стихам!!!
Людям дякую і Богу,
Що пишу свої вірші,
В них найшов свою дорогу
І що думи не грішні...
Що чарівна рідна мова,
Наче Пісня солов'я,
Ніжний смуток смерековий
Та величне ще ім'я...
Володію незбагненним
Та дарую всім рядки,
Вдовольняюся буденним,
Сивина ввійшла в роки...
Та казки всі пам'ятаю,
Що читали ще батьки,
Бо без них не буде раю,
Не розквітнуть васильки...
Не розквітнуть сади, доля
І коханої вуста,
Є на все Господня воля
І вона мені свята:
Все душею відчувати,
Ніжно пестити слова,
Наче матінка плекати,
Бо вони, як немовля.
Дати Віру і Надію,
Надихати на Любов.
З кожним віршем молодію
І вирує моя кров!
