Втрачаючи друзів
Ти залишилась одна, а ззовні темніє…
Я відчуваю, рука стискає мобільний,
Але подзвонити кому нема.
Ти залишилась сама.
Вдень – рум’яна і легка.
Ніжна, наче крапелька води
(Хоча, це лише моє сприйняття).
Та я згадую твої очі в часи найважчої темноти,
Коли лунає мелодія каяття.
Найбільше за все ти лякаєшся самоти.
В порожній кімнаті так сумно.
Пожовклі рослини і равлики на брудному склі.
Ти втомилась настільки, наскільки це тільки можливо.
А я втомився шукати твої сліди.
Безсмертний Ойлер не зводив мости.
Він говорив: “Що повинен робити, - роби.”
Я завжди був поряд в полоні ілюзій,
І ось вже нема мене.
Ти втрачаєш своїх найкращих друзів,
А я втрачаю тебе.
