Втрачаючи друзів

Ти залишилась одна, а ззовні темніє…

Я відчуваю, рука стискає мобільний,

Але подзвонити кому нема.

Ти залишилась сама.

 

Вдень – рум’яна і легка.

Ніжна, наче крапелька води

(Хоча, це лише моє сприйняття).

Та я згадую твої очі в часи найважчої темноти,

Коли лунає мелодія каяття.

Найбільше за все ти лякаєшся самоти.

 

В порожній кімнаті так сумно.

Пожовклі рослини і равлики на брудному склі.

Ти втомилась настільки, наскільки це тільки можливо.

А я втомився шукати твої сліди.

Безсмертний Ойлер не зводив мости.

Він говорив: “Що повинен робити, - роби.”

 

Я завжди був поряд в полоні ілюзій,

І ось вже нема мене.

Ти втрачаєш своїх найкращих друзів,

А я втрачаю тебе.