Творча ніч. Епізод 7

Творча ніч

епізод 7

 

Сирена

 

Там, де море неозоре стало небом на землі,

ніжним голосом дівочим лине пісня по імлі,

її чую і миттєво зачарованим стаю,

опиняючись думками серед саду у раю.

 

Через ті незнані чари я потрапив у біду,

корабель мій сів на рифи і тепер я пропаду,

замерзаючи душею, ледь тримаюсь серед хвиль,

попливти мені напевно вже не вистачить зусиль.

 

Очі з відчаю заплющу, хай мине лиха година,

відчуваючи як серце ще тріпоче як пташина,

як розплющу, то побачу милу дівчину крилату,

що спустилася із неба у свій дім мене забрати.

 

Вона мешкає на скелі, що над морем височить

від якої кожна хвиля громовицею гримить,

думав, там моя загибель дочекалася мене,

бо від зустрічі із нею смерть грозою не мине.

 

Але доброю сирена і ласкавою була,

бо мене безжально вбити вона так і не змогла,

відчуваючи кохання заспіває пісню знов,

від якої після ночі в її серце день прийшов.

 

Після зустрічі зі мною вона більше не вбиває,

а на березі морському на любов свою чекає.

Тож коли рушаю в море, то згадаю її спів,

щоб по ньому серед моря відшукати діву снів.

 

Віктор Цвіт 24.06.17

 

 

 

Квітка

 

Серед трав зеленої душі,

почуттями квітка розцвітає,

ніби диво радісних дощів,

пелюстками щастя заплітає.

 

Усміхнуся поглядом до неї

і джмелем на квіточку лечу

погойдати серцем свої мрії,

від яких, мов річкою течу.

 

Течу рікою гірською у долину

через пороги журби на самоті,

течу зустріти милую дівчину,

яка цвіте надією в житті.

 

Її знайду на березі коханням,

яким цвіте до мене у траві,

моя єдина квітка сподівання,

що принесе для щастя дні нові.

 

На грозу печалі не зважаю,

що прийде тривогою з небес,

вийде скоро сонце, я це знаю,

бо думки - це двері в світ чудес.

 

Там і розцвіте в моїй душі

серед трав та квіточка єдина,

що покличе радісні дощі

річкою мене вести в долину.

 

Віктор Цвіт 11.06.17

 

 

 

 

Омріяне кохання

 

Не були б для нас пісні

почуттям таким знайомим,

то жили б, неначе в сні,

мавши серце невагомим.

 

Ми забули б про любов,

що між нами сяє досі,

днем весняним, що прийшов

і кохає квіти в росах.

 

Ні облич, ні імен,

ні адрес, ні номерів,

адже з давніх-давен

я тебе в собі творив

милим сонцем в небесах

яке сяє у душі,

щастям в наших голосах

що віднині не чужі.

 

Не плекали б надій

вишиванками на радість,

то від втрачених мрій

у серцях настала б старість.

 

Хоч між нами цілий світ

з тисячі доріг кохання,

але всюди видно цвіт,

що живе палким бажанням.

 

Ні облич, ні імен,

ні адрес, ні номерів,

адже із давніх-давен

я тебе в собі творив,

відчуваючи тепло

невідомим відчуттям,

ніби ти стоїш за склом,

що засліплює життям.

 

Віктор Цвіт 10.04.17

 

 

 

 

Квіти на гілках

 

Востаннє усміхнись і ніжно подивись,

не треба біль і сум тримати у думках,

сказавши: "Прощавай" благаю, не журись,

а радісно згадай про квіти на гілках.

 

Назви моїм ім`ям вчорашній світлий день,

з яким прийшла весна і розцвіла любов,

тепер він, ніби сон, твою осяє тінь,

квітками на гілках зігріє душу знов.

 

Коли життям прийдеш до саду любих мрій,

шукаючи себе щасливою в душі,

лиши на майбуття ласкавий голос мій,

частинкою мене, як нині ми чужі.

 

Гортає сторінки роками швидко час,

даруючи усім мінливістю туман,

а квіти на гілках до саду кличуть нас

в обіймах почуттів продовжити роман.

 

Прощаючись на мить, не варто лити сліз

коли існує ще в думках святе добро

надією для нас здолати море криз

і вберегти любов від холоду теплом.

 

Віктор Цвіт 11.03.17

 

 

Ти приходиш в мої сни

 

Ти приходиш в мої сни,

залишаєш тільки погляд

і він квітами весни

зацвіте зі мною поряд.

 

Серед лісу, серед поля,

навіть за моїм вікном,

зацвітає ними доля,

що зосталася з теплом.

 

Ти приходиш в мої сни,

не промовивши ні слова,

мов німою стала ти,

ніби тишею є мова.

 

Станеш поруч і мовчиш,

позираючи на мене,

а уранці вже біжиш,

куди ніч зі снами лине.

 

Моя люба, милая,

з ніччю повернись,

в снах тебе чекаю я,

радо, як колись.

 

Ми з тобою не чужі,

- рідні назавжди,

то живи в моїй душі

і в думках прийди.

 

Віктор Цвіт 05.06.17

 

 

 

Літній бриз

 

Посміхнися сяйву сонця

і розпалюй ним свій погляд,

хай зрадіє твоє серце

тому щастю, що є поряд.

 

Подружися з теплим вітром,

відпусти свої думки,

хай летять вони по світу

білим пухом із руки.

 

Потони у власній тиші

і послухай її спів,

вона мрії ним колише

пробудитися від снів.

 

В сяйві сонця йду до тебе

теплим вітром обійняти,

щоб любов усю від себе

почуттями дарувати.

 

В кожній квітці мої думи

сіють радістю красу,

щоб не знати тобі суму,

не чекати на грозу.

 

Я частинка твого світу,

що без болю і без сліз

прилетить на крилах літа

як ранковий ніжний бриз.

 

Віктор Цвіт 11.06.17

 

 

Прохолода

 

Замерзли квіти у саду

якого знов зима скувала,

вітрами сіючи біду,

що квіти постілю вкривала.

 

Схились бідні до землі,

теплом згасаючи поволі,

немов думки, що є в мені

зірками в темряві недолі.

 

Коли відчую прохолодою в душі

ті почуття, що вразять болем безнадії,

слова для мене і думки, немов чужі,

бо застудили квіти-мрії сніговієм.

 

Птахи затихли у тривозі,

пісень не знаючи про сніг,

тому самотньо на морозі

я лив надію скільки міг.

 

Надію, що пригріє сонце

і знов повернеться весна,

допоки ніжить моє серце,

любов безсонна і ясна.

 

Коли відчую прохолодою в душі,

твій погляд, що без мене бачить світ,

омиють рани серця теплії дощі,

створивши щастям милий сад і поле квіт.

 

Віктор Цвіт 26.04.17

 

 

 

То було вчора

 

Порожнечу у власній душі

я заповнюю цвітом весняним,

ніби теплими стали дощі

з неба падати дивом коханим,

омиваючи рани мої,

спонукають забути про болі,

адже тільки квітучі гаї

подарують дорогу на волю.

 

Холоднечу у власних руках,

зігріватиму чашкою кави,

ніби спершу у власних думках

ми ідемо до власної слави

і заповнимо ту пустоту,

що лишилася після любові,

повертаючи ту доброту,

почуттєво у кожному слові.

 

Немов тільки вчора коханим я був,

як маю сьогодні не те вже ім`я,

немов тільки вчора кохання відчув

як нині дівчина тепер не моя.

Немов тільки вчора я щастя знайшов,

як бачу сьогодні без нього буття,

то був лише сон, що в ніч відійшов,

збудивши світанком самотнє життя.

 

Смолоскипом палатиме знов,

моє серце кохаючи іншу,

бо зіткнулись орбітами знов

дві планети, шукаючи ліпшу,

щоб за нею скарбами знайти

щастя, радість і вільне кохання,

але варто лиш сонцю зійти,

як самотністю сяє світання.

 

Віктор Цвіт 08.05.17

 

 

 

 

Прогуляюсь під дощем

 

Дощ дарує світле почуття,

варто лиш промокнути під ним,

щоб журбу звести до забуття,

знову почуваючись живим.

 

Щастям омиваються думки

для душі полегшенням суттєвим

і течуть до серця як струмки

течією любості миттєво.

 

Прогуляюсь під дощем,

відчуваючи любов,

що цвіте в мені кущем,

безупинно, знов і знов.

Я грози не побоюся,

незважаючи на грім,

мов дощем я оживлюся,

і під ним знайду свій дім.

 

Ніжністю озон мене п`янить

народивши дивом мої мрії,

від яких вщухатимуть за мить

в самоті душевні буревії.

 

По дощу до мене ти прийдеш,

у словах чудових і піснях,

від яких душею ти цвітеш,

радістю долаючи свій страх.

 

Прогуляюсь під дощем,

і під ним тебе зустріну ,

щоб коханням, як плащем

прикривати твою спину.

Я негоду не боюся,

а боюся лиш одного,

що з тобою розлучуся,

відчуваючи нічого.

 

Віктор Цвіт 04.06.17

 

 

 

В самоті

 

Залишуся в самоті,

розпаливши дні і ночі

тим багаттям в почутті

від якого сяють очі.

 

Хай каштанами цвітуть

мої мрії, мої думи,

в душу весноньку несуть,

позбавляючи від суму.

 

Залишуся в самоті

серед поля чи діброви,

на пісенній висоті

про любов вести розмови,

що забута ясним днем,

непочута ніжним словом

в світі, де лунає грім,

як нове суспільне диво.

 

Знаю, десь любов моя

бачить радістю життя,

у самотності як я

розпаливши почуття.

 

Доля щастям зацвіте,

подарує світлу мить,

що навіки нас зведе,

спільну душу оживить.

 

Віктор Цвіт 31.05.17

 

 

 

 

Закоханість

 

Човном тону в твоїх очах,

зникаючи у морі,

любов у серці по ночах

палити, ніби зорі.

 

Палають ясно почуття

в моїй душі глибокій,

явивши місяць з небуття,

немов маяк високий.

 

Долаю хвилі і вітри

твоєї недовіри,

свої підносячи дари

на знак своєї віри.

 

Що стихне буря у думках

і спокій запанує,

коли загублене в роках

кохання ще існує.

 

Впусти мене в своє життя

і двері в серце відчини,

не залишай до забуття

мене, а міцно пригорни.

 

Я тільки твій і вже давно

чекаю радістю тебе,

самотньо дивлячись в вікно

на ту троянду, що цвіте.

 

Віктор Цвіт 03.06.17

 

 

 

Радість

 

Оживи мою любов,

підведи мене з колін,

подаруй надію знов,

щоб дзвеніла, наче дзвін.

 

Серед тиші на душі

з ним співатимуть птахи,

пісню любу про дощі,

що змивають всі страхи.

 

Покажи в моїй журбі

стежку місячних ночей,

що сховалася в юрбі

блиском щирим від очей.

 

До будиночку зі скла,

дай стежиною прийти,

там світ щастя і тепла,

що так хочеться знайти.

 

Розбуди мене від сну

подивитись на весну,

мила радосте моя,

коли ранок засія.

 

Залишися назавжди

і від мене вже йди,

ти - ті мрії і дива

від яких душа жива.

 

Віктор Цвіт 24.05.17

 

 

 

Він і вона

 

Буває чудовим, буває не дуже

на серці твоєму передчуття,

та все буде добре, повір у це, друже,

попереду інше і краще життя.

 

Щастям приходить самотня година,

тишею ніжно збудивши любов,

мріють про неї юнак і дівчина,

гріючи дивом остуджену кров.

 

Він і вона - одна дивина,

що двоє сердець сплітає душею

пити кохання разом до дна,

допоки моря не стануть землею.

 

Квіткою ніжиться кожен із нас,

маючи дивом думки і слова,

завше душевно проводимо час,

щоб не боліла життям голова.

 

Втіха знайдеться в забавах простих,

що надихають забути про біль

духом емоцій коштовних, святих,

маючи щастя для себе, як ціль.

 

Він і вона - це небо й земля,

що рани лікують в душі теплотою,

творячи світом сади і поля,

де досі кохання живе добротою.

 

Віктор Цвіт 17.04.17

 

 

 

 

 

 

Наше світло

 

Нескінченністю розмови

ми потонемо в любові

у вечірньому саду,

у якому я знайду

почуття для нас казкові.

 

Не завадять перехожі

нам зустріти дні погожі,

щастям створюючи світ

зі своїх душевних квіт,

що одна на одну схожі.

 

Нашим світлом є взаємність,

як одна на двох приємність

провести весь вільний час

що між нами ще не згас,

не поринув у натхненність,

ставши спогадами серця

від яких воно, як сонце,

сяє з нами і без нас

блиском золотих прикрас

у відчинене віконце.

 

Лиш тепло для нас знайоме,

наче радість несвідома,

від якої в серці жар

розганяє тіні хмар,

що від суму невагомі.

 

Доброта проникла всюди,

адже ми кохані люди

тісно зближені життям,

що омріяним буттям

світло нам вдихне у груди.

 

Віктор Цвіт 04.04.17

 

 

 

 

 

Мила і справжня

 

Погляд коханий осяяв мій день,

сонцем надії у кожних думках.

Ними я лину в омріяну тінь,

щастя відкривши красою в зірках.

 

Слово солодке в моїй самоті

стало, мов цукром у каві журби,

адже я вірю твоїй доброті,

щоб з добротою кохання знайти.

 

Ти надихаєш життя до світання.

Ти спонукаєш забути страждання.

 

Будь ким-завгодно, якою-завгодно,

щирим коханням ти вабиш мене.

Будь ким-завгодно, якою-завгодно,

щастя з тобою днем не мине.

 

Голос почую твій солов`їний,

ніби кохану ту пісню свою,

що переносить мене у країну,

де почуваюся, ніби в раю.

 

Радість життєву відчую з тобою,

миттю фарбуючи сірий пейзаж

дивом, що квітне і тішить весною,

роблячи міфом зимовий міраж .

 

Будь ким-завгодно, якою-завгодно,

тільки такою, якою ти є

Будь ким-завгодно, якою-завгодно,

тільки для тебе кохання моє.

 

Віктор Цвіт 18.04.17

 

 

 

 

Світло

 

Візьмемось за руки,

підемо до світла

спинити ті муки

душі, що не звикла

до темряви ночі,

до тиші зірок,

де сяють лиш очі

промінням думок.

 

 

Ми зробимо радість

метою для себе,

запалимо милість

світанням на небі.

Вони поцілунком

на світло ведуть,

де чари чаклунки,

на нас упадуть.

 

В душі і на серці

себе відчинили,

на місці під сонцем

яке полюбили,

радіючи разом,

що це того варте,

бо правда із часом

розкриє всі карти.

 

Візьмемось за руки

коли вже світає,

хай ніч наші муки,

пітьмою сплітає,

якщо нам судилось

зійтися життям,

що спільним яснилось

для нас майбуттям.

 

Віктор Цвіт 05.04.17

 

 

 

 

Почуваюся коханим

 

Темна ніч в моїй душі

сіє зорями любов,

адже люди не чужі

у життя приходять знов,

спокушаючи мене

сподіватися на те,

що нарешті біль мине

і надія зацвіте.

 

Сяє місяць у очах

позитивністю думок,

що покажуть серцю шлях

відкриваючи замок.

Відчинивши двері в світ

у кімнаті самоти,

я піду шукати цвіт

з кольорами теплоти.

 

Почуваюся коханим,

щастям бачу все життя,

дивом маючи весняним

ті прекрасні почуття,

без яких, як без повітря,

не прожити день чи ніч,

не відчути теплим вітром

на любов від серця клич.

 

Вип`ю кавою щодня

сподівання, біль і страх,

ніби радість - це рідня,

бо приносить спокій в снах.

Так прокинулась любов

і розпалює вогонь

теплотою для розмов

з кожним дотиком долонь.

 

Почуваюся коханим,

незабутим і живим,

хоч залишуся поганим,

та по-своєму новим,

бо для кожного приємно

відчувати ту ж любов,

що приходить недаремно

розпалити нашу кров.

 

 

Віктор Цвіт 02.04.17