Прохолода

Прохолода

 

Замерзли квіти у саду

якого знов зима скувала,

вітрами сіючи біду,

що квіти постілю вкривала.

 

Схились бідні до землі,

теплом згасаючи поволі,

немов думки, що є в мені

зірками в темряві недолі.

 

Коли відчую прохолодою в душі

ті почуття, що вразять болем безнадії,

слова для мене і думки, немов чужі,

бо застудили квіти-мрії сніговієм.

 

Птахи затихли у тривозі,

пісень не знаючи про сніг,

тому самотньо на морозі

я лив надію скільки міг.

 

Надію, що пригріє сонце

і знов повернеться весна,

допоки ніжить моє серце,

любов безсонна і ясна.

 

Коли відчую прохолодою в душі,

твій погляд, що без мене бачить світ,

омиють рани серця теплії дощі,

створивши щастям милий сад і поле квіт.

 

Віктор Цвіт 26.04.17