Біля шинку

Скакали в вікнах

Сонячні сайгаки,

Під шинком захмелілі голоси

Співати пнулись

«Їхали козаки»,

Та тільки скавучали

Наче пси.

Стояли тіні,

Сірі та хитливі,

В повазі та прихильності

Клялись,

Вони були, мов дурники,

Щасливі,

З якими вічно

Розмовляє вись.

Крихке відлуння

Падало на плечі,

Була якоюсь змазаною

Яв,

І волочивсь по небу

Ранній вечір

Та разом з гультяями

Підвивав.