Вітер восени
Зустрічай своє кохання, люба, восени.
Теплі дні стоять останні, і такі ясні.
Листя лагідно кружляє, навіває сум.
Світлий сум у грудях сяє, не виходить з дум.
Мов вві сні пливуть трамваї - вересня човни.
День до ночі відлітає. Файно восени
нам удвох гуляти містом. Світять ліхтарі
світлом кавовим, намистом - зорі угорі.
До кохання як до ранку – навкруги пітьма.
Пригадай, як на світанку вітер обіймав
зчервонілу горобину, що була в журбі
мов незаймана дівчина всі останні дні.
Я також нестримним вітром вранці прилечу,
пригорну мою тендітну і прошепочу:
- Не журись, моя хороша, все минеться й знов
ти відчуєш в серці поштовх – то прийшла любов.
