Вітер восени

Зустрічай своє кохання, люба, восени.

Теплі дні стоять останні, і такі ясні.

Листя лагідно кружляє, навіває сум.

Світлий сум у грудях сяє, не виходить з дум.

 

Мов вві сні пливуть трамваї - вересня човни.

День до ночі відлітає. Файно восени

нам удвох гуляти містом. Світять ліхтарі

світлом кавовим, намистом - зорі угорі.

 

До кохання як до ранку – навкруги пітьма.

Пригадай, як на світанку вітер обіймав

зчервонілу горобину, що була в журбі

мов незаймана дівчина всі останні дні.

 

Я також нестримним вітром вранці прилечу,

пригорну мою тендітну і прошепочу:

- Не журись, моя хороша, все минеться й знов

ти відчуєш в серці поштовх – то прийшла любов.