Депресивне

Замовкли безголосі солов’ї,

І вітер вмер, безглуздий і байдужий.

Пішла гроза... В її брудні калюжі

Скидають оком небеса недужі –

Вони бліді, як почуття твої.

 

Бліді, безсилі, змерзлі почуття –

Як голі віти, що скорились вітру,

А він умер… Лишилася палітра

Безбарвних фарб. Солоні сльози витри.

Любові вже немає вороття.

 

Так, вороття любові вже нема.

Грядущий ранок не міняє суті.

На травах роси, як краплини ртуті,

І в солов’їв серця і крила скуті,

І без любові білий світ – тюрма…

 

02.06.2017