Депресивне
Замовкли безголосі солов’ї,
І вітер вмер, безглуздий і байдужий.
Пішла гроза... В її брудні калюжі
Скидають оком небеса недужі –
Вони бліді, як почуття твої.
Бліді, безсилі, змерзлі почуття –
Як голі віти, що скорились вітру,
А він умер… Лишилася палітра
Безбарвних фарб. Солоні сльози витри.
Любові вже немає вороття.
Так, вороття любові вже нема.
Грядущий ранок не міняє суті.
На травах роси, як краплини ртуті,
І в солов’їв серця і крила скуті,
І без любові білий світ – тюрма…
02.06.2017
