Я тебе придумав

Кружляють дні і тонуть в вічнім вирі,

Душі немає спокою та миру:

Я сам тебе придумав, сам повірив,

І сам себе караю за довіру.

Комусь там, угорі, було угодно

Мене з болота смикнути за комір,

І я тебе придумав. Це природно,

Як восени гарячий жовтий колір.

З роками схаменеться небо синє,

Воно моє розвіє попелище,

Та я тебе придумав і… навіщо,

Якщо себе знайти проблема нині?