В. Шекспир (Кристофер Марло?) Сонет 16
Є сила слова, ти її пізнай...
Бесплідні вірші біль не переможуть.
Тиран, що з кров"ю розтинає рай,
Не вабить щастя, навіть в днину гожу.
Подїї, від руки божка хули,
Красу та працю лиш ганебну знають;
Сади цнотливості колись були,
Та хто вполює мить від їх розмаю.
Малюючи, живи, бери в полон
Життя прикмети; пензлю все радіє...
Є учні у каратах днів, на трон
Веди їх, бережи, любові мрія.
Все, що даруєш людям, то - твоє;
Інакше , зайве , з совістю, доб"є.
