Чекав давно цієї миті...

Чекав давно цієї миті,

Слова жаданні, їхній спів,

Були шляхи усі розбиті

До наших внутрішніх світів...

 

Та ось засяяла на небі,

Маленька зірочка, ясна

І сяйво те є у потребі,

Хоча бувало тільки в снах.

 

Воно зігріло наші душі

І поселило в них тепло,

Та записало в небайдужі,

Поцілувало у чоло,

 

Та так, що хочеться літати,

Писати вірші... Боже мій,

Дай душам ще пощебетати,

Мить ухопити з своїх мрій...

 

 

П.В.М. 14.12.2014г.