Чекав давно цієї миті...
Чекав давно цієї миті,
Слова жаданні, їхній спів,
Були шляхи усі розбиті
До наших внутрішніх світів...
Та ось засяяла на небі,
Маленька зірочка, ясна
І сяйво те є у потребі,
Хоча бувало тільки в снах.
Воно зігріло наші душі
І поселило в них тепло,
Та записало в небайдужі,
Поцілувало у чоло,
Та так, що хочеться літати,
Писати вірші... Боже мій,
Дай душам ще пощебетати,
Мить ухопити з своїх мрій...
П.В.М. 14.12.2014г.
