Гума палена

Гума палена - вогненні ворота наземного пекла;
Смердять недолугою смертю ті скляно-бензинні комети;
Багряними смугами землю фарбують колеса 
пречорних карет;
А руки безсмертних в конвульсіях і карфологіях
мацають простір та обриси злого, солоного неба.

І хтось 
море люблячих і недостиглих сердець округлив
Лиш до ста. Кожен, хто 
проковтнув кулю - кулю з країни дістав.
Хтось по шатрах в горнята з пластмаси по вінця пекучої крові налив,
Та не пив. Напевне-що, богу лишив -
Йому до вподоби цей присмак людського вина.

Пропахлі померлими мріями, планами
Трупи лягли в терикон – що навіть століття в асфальт 
Їх не втопче. І цятки розплющено-згаслих очей будуть снами
Панів в піджаках і «дітей» в чорній формі блукати.

До чого та гума, комети, карети і смуги, 
Конвульсії, обриси, простір та інші старання прокляті -
Усе в молоко?!

Бо д’горі гравці в морський бій програють двосторонньо у шахи
І гроші скупіше рахують, ніж рани людей.
Та й у головах їхніх абсурд панахидами-
Сіллю не зможемо вбити.
І сотня знедолених душ здійнялася у небо для того, щоб ми
Далі йшли. У нікуди, в ніде.