Проводи

Зорі палали кровавим вогнем.

Зовсім поряд гула канонада.

З очей сльози.Під серцем щем.

Це вам не міф й не лицарська балада.

 

Земля вдягла шинель з боєприпасів.

Йшов сорок перший.Сорок перший рік.

Ліси здригалися від вибухів фугасів,

Оглухли сосни чуючи цей крик.

 

Набрякло небо свинцем багряним,

І дим котив гіркотну пелену,

Синів своїх випроводжали мами,

Своїх орлів збирали на війну.

 

Лилися сльози і впивались в шкіру,

І розривало серце на шматки,

І кожна мати не втрачала віру,

що син її повернеться живим.