Зруйновані ілюзії

Сумніють очі мої карі,

Бо бачать спогади ясні

Які ,мабуть не повторити

Бо проминули ті роки.

Жорстокий світ , жорстокі люди,

Напевно, все так і було...

Але в дитинстві все інакше.

Куди це зараз привело ?

Розчарування, біль і втрата ,

Ілюзії зруйновані мої ,

Де зараз ваша ця балада ?

Що миті будуть ці ясні.

Ми тонемо в болоті слів:

Немає щирого кохання

Розбили серце:"-Та грець з ним,

Хіба це вперше і востаннє?!"

Вже мрії допікають груди,

І зараз може це зламати ,

Жорстокий світ і далі буде

Все наше щастя віднімати.

Хочу вірити що потім

Щасливі будем ми завжди

Засинаючи в любові,

Лиш бачити яскраві сни.