Зруйновані ілюзії
Сумніють очі мої карі,
Бо бачать спогади ясні
Які ,мабуть не повторити
Бо проминули ті роки.
Жорстокий світ , жорстокі люди,
Напевно, все так і було...
Але в дитинстві все інакше.
Куди це зараз привело ?
Розчарування, біль і втрата ,
Ілюзії зруйновані мої ,
Де зараз ваша ця балада ?
Що миті будуть ці ясні.
Ми тонемо в болоті слів:
Немає щирого кохання
Розбили серце:"-Та грець з ним,
Хіба це вперше і востаннє?!"
Вже мрії допікають груди,
І зараз може це зламати ,
Жорстокий світ і далі буде
Все наше щастя віднімати.
Хочу вірити що потім
Щасливі будем ми завжди
Засинаючи в любові,
Лиш бачити яскраві сни.
