Прозора тиша. Дня – немає

Прозора тиша. Дня – немає

І час нову добу плете.

Що буде завтра? Знаю, знаю,

Та чи повірить хтось у те?

Та не повірить… Ще учора,

Проливши піт, піднявши пил

Ішли до мене люди хворі,

Каліки душ, каліки тіл.

Ішли брехливі та правдиві,

Ішли і щедрі, і скупі,

Чекали слів, чекали дива,

Як не для всіх то хоч собі.

А завтра… Завтра будуть гучно

Ім’я паплюжити моє.

Чого стоїш? Цілуй-но, учню!

Он, бачиш, римляни вже є.