Про СМЕРТЬ ...

Про Смерть міркую я сьогодні,

якраз напередодні Великодня,

у страсну п’ятницю Христоса –

Боголюдини нашої Ісуса!

 

Так. У неділю Він вознісся,

здолавши Смерть – на Небо звівся.

Шляхи Світилом осяйває,

які Людина на землі долає.

 

То – Смерть? Це – перехід до Неба?

Але чи в кожного така потреба?

Хтось хоче, може, і земного раю?

Пишу про те, чого і сам не знаю.

 

Адже та Смерть, яка – тілесна,

вона земна є, а не піднебесна,

бо Людське тіло тут ховає.

У Небо ж лише Душу піднімає!

 

Про це Єство вночі казало,

як ніби, на Духу все сповідало:

про всі мої страждання Долі,

а потім усе зникло десь у полі?

 

Та Серце вірить не хотіло,

воно струною у мені бриніло!

А Тіло лиш землею ходить, –

то Хто до купи Душу й Тіло зводить?

 

Чи на землі – в Єстві однóму,

а після Смерті вони – по-різнóму?

Чи зійдуться знов воєдино?

Живи сповна й не мисль про Смерть, Людино ...!?...

 

14 квітня 2017 р. м. Київ

Довершено 15 квітня 2017 р. на х. Заклимок біля с. Хмелова на Роменщині