Минуло в той день

То був долі наказ, сіре небо звеліло се,
Одиннадцять поранених, всі — в одну ніч.
Вони в бруді, в крові та в ворожій немилості,
Пощади, доле, більше їх вже не каліч!

І з уламком у грудях до міста він рідного
Ледь доїхав, добрався до ненькіх країв.
Попросив телефон і тремтів. Схоже, в бідного
Не пройде спогад смерті й кривавих боїв.

Він чекав, що гудки обірвуться, ждав голосу,
Чекав попри страх і скорботу від втрати.
"Я вже дома, матусю" — на шкірі сліз полоси.
Минуло в той день дев'ятнадцять солдату.