Вітаю тебе, непідкупний Петро!

Залишено тіло, душа – мов перо,

Вітаю тебе, непідкупний Петро!

Ну як, не втомився стояти весь час,

Дзвеніти ключами і слухати нас?

Чи важко складати про зроблене звіт?

У котрій годині у тебе обід?

Ой, що ж це? А де ти? Хоч слово скажи…

Замок на воротах у рудій іржі,

Дорога нетоптана, чути пітьму…

Тут, мабуть, не ходять. Немає кому.