Він її так любив!

Він її так любив!

 

Він любив кольорову палітру весни,

І поля в золотому колоссі...

Він приходив до неї у ранішні сни,

І ромашки вплітав у волосся...

 

Він любив, коли сонце сідає за гай,-

Коли вітер шукає пристанку...

Як червоними пасмами весь виднокрай,

І, як нічка стрічається з ранком...

 

Він любив тепле літо й сріблясту росу,

І хмарини імлисті та сині...

Він любив її ніжну, тендітну красу,-

Її носик з густим ластовинням...

 

Він любив, як воркують в гнізді голуби,

Як гримить і збирається злива...

Він її так любив! Як ніхто не любив,-

Поряд з нею, він дуже щасливий!

10 01 2017 р

Вікторія Р