Я ніколи не був на Десні

Я ніколи не був на Десні

Та її не блукав берегами,

Старовинні не слухав пісні

І не знався з Полісся богами.

А казали, що там й дотепер

Невідома обмеженість віку,

Ходять тіні казкових химер

Та мовчазний кружляє шуліка.

Там луків зеленіє сап’ян

І одежа у сосен колюча,

Там невидимий дух сіверян

Та історії пам'ять болюча

Про розлуки, тривоги та жаль,

Про кривавість чужинських набігів,

Непрозорих туманів вуаль

Та величний і древній Чернігів,

І про те, як приходить весна

І зникає зими ілюзорність…

Скоро ніч. Знов насниться Десна

Та її чарівна неповторність.