Срібляний місяць погладшав на п’ядь

Срібляний місяць погладшав на п’ядь,

Вітер вечірню повторює месу,

Стигне дорога й тополі риплять,

Ніби возам не змастили колеса.

Загадки тихо шепоче луна –

За видноколом щось сталося наче,

Носить долинами диво весна

Та у ярах сніг прихований плаче.

Небо упало в долоні калюж,

Сьорбає простір, смакує мовчання,

Сон заблукав і гуляє довкруж,

В нього ще стільки часу до світання.