Зелено-блакитне у сонця лице...

Зелено-блакитне у сонця лице,

Коли воно в теплу вглядається воду,

До дна доторкається, медом тече,

В камiнцях до ночi хова прохолоду.

 

Коли порожевiє вечора шлях,

Вiд обрiю вдаль розiславшись туманом,

На зрубi колодязя скрик журавля

Застигне... i тиша впаде над домами.

 

Червоно-рожеве у сонця лице,

Коли до зорi порина у долонi.

А зiрки усi повсiвали плече.

У вечора з пурпуром - погляд бездонний.