Зелено-блакитне у сонця лице...
Зелено-блакитне у сонця лице,
Коли воно в теплу вглядається воду,
До дна доторкається, медом тече,
В камiнцях до ночi хова прохолоду.
Коли порожевiє вечора шлях,
Вiд обрiю вдаль розiславшись туманом,
На зрубi колодязя скрик журавля
Застигне... i тиша впаде над домами.
Червоно-рожеве у сонця лице,
Коли до зорi порина у долонi.
А зiрки усi повсiвали плече.
У вечора з пурпуром - погляд бездонний.
