Зупинись на хвилину.
До неба підніми свої очі.
Забудь про сум і провину.
І розсій почуття поміж ночі.
Відпусти свої мрії.
Хай летять вони вделеч, за зорі.
І потононуть в яскравому морі,
Розчинившись в любові й надії.
Спрямуй погляд свій до найвищої зірки.
Відчуй той безмежний простір.
Почуй як у серці відлунює звінко
З далеких галактик у тебе постріл.
То не ти дивилась у небо,
А звідти споглядали на тебе.
Розплющувати віки навіть не треба,
Щоб бути в полоні безкрайнього неба.
