Зупинись на хвилину.

До неба підніми свої очі.

Забудь про сум і провину.

І розсій почуття поміж ночі.

Відпусти свої мрії.

Хай летять вони вделеч, за зорі.

І потононуть в яскравому морі,

Розчинившись в любові й надії.

 

Спрямуй погляд свій до найвищої зірки.

Відчуй той безмежний простір.

Почуй як у серці відлунює звінко

З далеких галактик у тебе постріл.

То не ти дивилась у небо,

А звідти споглядали на тебе.

Розплющувати віки навіть не треба,

Щоб бути в полоні безкрайнього неба.