Пам"ятатиму....
Пам"ятатиму....
пам"ятатиму!
І, мабуть, не спроста!
Вересневим дощем цілуватиму
полуничні вуста....
Говоритиму
Говоритиму,
аж до ранку...аж до несхочу,
І краплинками шепотітиму...
З громом ймення твоє прокричу.
Хай я знатиму
І не знатиму,
що є різним у нас майбуття.
Все одно я тебе пам"ятатиму
Цілу мить, ніби вічне життя!
© Copyright: Светлана Зиновская, 2017
Свидетельство о публикации №117021004858
