літній ранок.

По сині неба розлилося літо

 

 

 

Златавим сяйвом сонячних плетінь.

 

 

 

Упало у обійми ніжні світла,

 

 

 

І темним шовком затремтіла тінь.

 

 

 

І відступила прохолода ночі:

 

 

 

Як лебідь чорний на озернім тлі

 

 

 

Здіймає крила, мов злетіти хоче...

 

 

 

Та стали крила в ночі замалі.

 

 

 

 

© Copyright: Светлана Зиновская, 2017

Свидетельство о публикации №117021004926