Присвячуется емігранту

Доволі тихо він стоїть,
неначе щось шукає в тишині.
Слуха так,неначе це
Його надія на спасіння.
Очі вже не бачать зла,
Як не бачить він добра.
Лиш морок огорнув його,
Зникають образи яскраві.
Не пам'ятає він,
Щасливих днів дитинства.
Забув він солодкий
Присмак рідного краю.
Не бачив він давно,
Блакитного неба,
Та безкраїх тих полів.
Полишило його це все?
Чи він полишив все це?