Гойдає вітер шовкову траву…

Гойдає вітер шовкову траву…

Я, мов трава, що вітер той гойдає.

Здалося, - не своїм життям живу.

Живу життям, якого вже немає.

Там, де злітало листя із беріз,

Де осінь холодила мої скроні, -

Пробач, що я не бачив твоїх сліз,

І слів не чув… на відстані долоні.

Не говорив красиво… Бо мені -

Найкращих слів, завжди, - так бракувало!

Та зараз, - наяву і уві сні

Лечу до тебе. Сонця мені – мало…