Не кажи...

Не кажи, що не любиш мене,

Що мене не згадаєш ніколи,

Бо колись завірюха мине,

І весна забуяє довкола.

Не кажи, що порожня душа,

Що вона, - ціпом вибитий сонях.

Сто разів я вмирав, - та лишав

Тобі серце гаряче в долонях.

Не кажи, що нема вороття,

Що любов, наче квітка, зав’яла,

Бо без тебе, - немає життя,

А зозуля, - сто літ накувала…