Дикунка…

Дикунка… Просто, - навіжена…

Таких давно нема на світі.

Не пригорнулася до мене,

А в шкіру увігнала кігті.

Не просто, ніжно цілувала:

Без солі б, з’іла і без перцю.

Тебе, якраз, - не вистачало

Моєму змученому серцю.

Ще не прочитана сторінка, -

Злетіла птахою у небо…

Ти не дикунка. Просто, - жінка,

Яку – не відпущу від себе…