Ні... Не дивно мені...

Ні... Не дивно мені,

Що не бачу в вікні

Я у завтрашній ранок дорогу...

Знову, - в небо дивлюсь.

І, звичайно ж, - молюсь.

Бо, що маю, за все – Слава Богу!

Вправо-вліво рубав!

І той гріх, що придбав, -

Молотком віддає мені в скроні!..

Ще я – не відмоливсь...

Та, мов попіл, колись

Упаду в Твої, Боже, долоні!..