Надто мені...

Надто мені, - стало нудно...

Дайте мені автомат!

Там, розберуся, - хто брат,

А хто – остання паскуда!

Десь у мені, - зла худоба

Душу невпинно гризе.

І недовіра повзе

Кулею в лисого лоба

За недолугі «паркани»

Там, де «стрибають кролі»,

За «недосіль» на столі,

За наші смерті і рани...