Приймай належно

Збулись страхи. Перетворились мрії
в одне летальне приторне ніщо.
Не слід просити у небес надії,
І вірити, і думати... Про що?

Я не зламаюсь. Кригою наповню
похмуру безвість кам’яних очей.
Ввійшовши без страху в зловісну повню,
зміню порядок, хід і суть речей.

Сталить печаль, гартує лють і злоба -
нам щастя не приносить майбуття.
Воно крихке, п’янке, немов хвороба,
дарує радість, мить і... забуття.

Тому радій, що кожна люта мука -
новий віраж на шляху до вершин.
Приймай належно: відчай, гнів, розлука...
В життя і смерті тисячі личин.