Присвята Сальєрі

Оце твоє щастя - чекати чужої поразки?
То де ж твоя доля згубилась в тумані небес?
В ту мить, коли хтось будував собі вітряні замки,
Ти пошук таланту відніс до розряду чудес.

Надії кришились, звертались думки до кощунства...
Засяяли зорі, чаруючи погляд не твій.
Сховай же свій сором за гранню палкого безумства:
Знайдеш тільки в помсті відраду тривких безнадій.

За чорною маскою - холод і лід із очей,
У голос метал проникає безжально і гостро...
Потоками крові омиєш печалі ночей.
Чого ще чекати у світі, де правлять лиш монстри?

А спів похоронний хай сам собі ворог напише:
Йому не звикати талантом звойовувать світ.
Рука не здригнеться, не буде розірвана тиша...
Таємне убивство - відрада, полегкість, політ...