ЕЛЕГІЯ НІЧНОГО МІСТА І БУТТЯ

Не самотнішим ніж у бездушнім людському потоці,
відчуваєш себе між похмурих навислих споруд.
Відкотила зима і відлига у новому році,
видихаючи дим п'єш їдку її суміш отрут.

Поспіша календар, може завтра і нас перегорне
невблаганна рука ненав'язливим жестом епох.
У мовчанні століть замовкають і флейти і горни,
навіть відчай душі відчайдушно і тихо заглох.

Сонне місто пітьми і повітря розбавлене смогом,
в чорних вежах тополь загубилася пісня легка...
Мов сновида ідеш і на хвильку спинившись за рогом 
добуваєш вогонь - Прометей одного сірника...

Що ти скажеш? Кому? - в'язень джунглів цих антропогенних,
ти  - посланець богів, і земного життя мандрівник...
Безіменним митцем серед інших таких безіменних
ти ідеш в небуття сторінками неписаних книг...


18. 01. 2015.